На розгляд Господарського суду Донецької області передана заява боржника №27 від 11.08.2020 (вх. №14917/20 від 11.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт» про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2020 відкрито провадження у справі №905/1499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Черненченко Дениса Альбертовича; встановлено оплату послуг розпоряднику майна – арбітражному керуючому Черненченко Д.А. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів, авансованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт»; встановлено дату проведення попереднього судового засідання 18.11.2020 о 12:00.
14.09.2020 за номером 65227 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт».
15.10.2020, через канцелярію суду, надійшла заява б/н від 13.10.2020 (вх. №19618/20) Буца Ігоря Геннадійовича про визнання грошових вимог кредитора до боржника у розмірі 5027302,06 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що заява кредитора має містити: місцезнаходження боржника; місцезнаходження кредитора.
Разом з тим, подана заява про визнання грошових вимог кредитора б/н від 13.10.2020 (вх. №19618/20), не містить таких відомостей.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
До заяви про визнання грошових вимог кредитора б/н від 13.10.2020 (вх. №19618/20 від 15.10.2020) не додано доказів надсилання копії заяви розпоряднику майна.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За загальним правилом скарги, заяви мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали заяви про грошові вимоги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Заявником до суду, в якості додатків до заяви, подано копії документів, які мають відбитки печаток з написом «з оригіналом згідно», підпис особи із зазначенням прізвища, ім’я та по-батькові особи, яка вчинила засвідчувальний напис (Буц І.Г.), разом з тим, на копіях документів відсутня дата їх засвідчення; копія документу «Реєстр квитанцій до прибуткових касових ордерів 01.05.2017-10.09.2020» взагалі не засвідчена.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, які подаються сторонами та іншими учасниками справи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Копія документа вважається належним чином засвідчена, якщо вона засвідчена наступним чином: відмітка «Копія» зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа. Напис про засвідчення документа складається із слова «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту «Підпис» (п. 5.27 Національного стандарту України, Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, за якою незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.
Судом встановлено, що додані до заяви про визнання грошових вимог кредитора б/н від 13.10.2020 (вх. №19618/20 від 15.10.2020) копії документів не засвідчені відповідно до п. 5.27 Національного стандарту та вимог Господарського процесуального кодексу України.
Також, заява Буца І.Г. містить посилання на реквізити паспорта громадянина України, однак належним чином засвідчена копія такого паспорту не подана до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр» встановлено, що документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Заявником не подано до суду жодного, із визначених нормами закону, документів, що унеможливлює перевірку судом особи, яка підписала таку заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов’язаний їх усунути.
Враховуючи викладене, Буцу Ігорю Геннадійовичу необхідно усунути недоліки заяви, а саме: вказати у заяві про визнання грошових вимог кредитора місцезнаходження боржника та місцезнаходження кредитора; подати належним чином завірену копію документу, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; подати докази надіслання копії заяви з додатками розпоряднику майна; належним чином завірені копії додатків до заяві про визнання грошових вимог кредитора; направити на адресу розпорядника майна такі копії додатків за місцем реєстрації, на підтвердження чого надати суду відповідні докази.
Відповідно до приписів частини 2 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 3, 12, 42, 91, 162, 164, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Буца Ігоря Геннадійовича про визнання грошових вимог кредитора до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт» (код ЄДРПОУ 30813322) у розмірі 5027302,06 грн - залишити без руху.
Буцу Ігорю Геннадійовичу усунути встановлені при поданні заяви недоліки протягом п’яти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз’яснити Буцу Ігорю Геннадійовичу, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява вважається неподаною та повертається заявнику відповідно до п. 3 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалу направити заявнику на адресу, з якої надійшла заява, а саме: 87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, б. 10 та здійснити оприлюднення ухвали на сторінці Господарського суду Донецької області у розділі «Новини та події суду» офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет .
Ухвала набрала чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
